Україна наразі переживає серйозну кризу на ринку праці. За даними дослідження Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), 74% компаній відчувають дефіцит кадрів. Це значне зростання порівняно з попереднім періодом, коли восени 2023 року цей показник становив 55%. Проблеми, пов’язані з нестачею працівників, мають глибокі корені і вимагають комплексного підходу для вирішення.
Парадокс порожніх рук
Український ринок праці 2025 року нагадує вечірку, на яку запросили всіх, але танцювати немає кому. Статистика малює дивну картину: з одного боку – тисячі офіційно безробітних, з іншого – розпачливий крик бізнесу «дайте хоч когось!». Дефіцит кадрів став головним гальмом економіки, хоча внутрішній потенціал у країни нібито є. Реальні цифри безробіття зазвичай вищі за офіційні 142 тисячі, проте заповнити вакансії не вдається. Чому? Бо між «шукаю роботу» та «вмію працювати на цьому верстаті» лежить прірва, яку ми тільки вчимося перестрибувати.
Фактор камуфляжу та міграції
Головна причина порожніх робочих місць очевидна, але від того не менш болюча. Мобілізація вимила найбільш працездатних. Коли 85% компаній звітують, що їхні люди пішли до ЗСУ, це перестає бути сухою звітною колонкою – це порожні крісла в офісах і тиша в цехах. Найгірше, що йдуть «критичні» – ті, на кому трималися процеси.
Додайте сюди мільйони людей за кордоном та внутрішню міграцію. Токар, який виїхав з Харкова до Ужгорода, не завжди знаходить себе в новій реальності. Ринок праці перетворився на полювання за людьми, і це змушує роботодавців нарешті знімати рожеві окуляри та переглядати старі вимоги до кандидатів.
Жінки за кранами і «дитячий» бар’єр
Раніше жінка за важелями крана чи за кермом фури була героїнею телесюжету, тепер – це виробнича необхідність. Прагматизм переміг стереотипи: деревообробка, ремонт підземних установок, логістика – жінки опановують усе. Але є нюанс, про який часто забувають в аналітичних звітах: дитячий садок.
Якщо садочок працює за скороченим графіком або закривається о 17:00, кар’єра мами-машиніста закінчується, так і не почавшись. Брак доступної дошкільної освіти став економічним фактором, що блокує залучення жінок до роботи на повний день. Це класичний приклад того, як побутова деталь валить велику державну стратегію.
Бізнес у ролі психолога та вчителя
Робота сьогодні – це вже не просто «прийшов – отримав зарплату». Компанії вчаться бути людяними не від гарного життя, а від безвиході. Тепер у соцпакеті все частіше можна зустріти:
-
оплату психолога для працівника та його родини;
-
компенсацію за генератор або старлінк;
-
допомогу з орендою житла в іншому місті.
Більше половини бізнесу почали інвестувати в навчання «з нуля». Виявилося, що простіше взяти вчорашнього студента чи пенсіонера і навчити його під себе, ніж пів року шукати ідеального фахівця, якого просто не існує в природі. Навчання та перекваліфікація стали єдиним шансом вижити для підприємств, які хочуть працювати далі, а не просто вивісити табличку «зачинено».
Невикористаний скарб
Ветеран, який повертається додому, або ВПО, що втратила дім – це наш головний кадровий резерв. Поки що ми працюємо з ними неефективно: працевлаштовується лише третина зареєстрованих безробітних із цих категорій. Проблема часто в комунікації та страху. Роботодавець боїться складних емоційних станів працівника, а працівник – що його досвід більше нікому не потрібен.
Подолання безбар’єрності – це не благодійність, а питання виживання. Ринок праці 2025 року – це історія про гнучкість. Про здатність побачити в пенсіонері досвідченого наставника, у ветерані – надійного лідера, а в дистанційній роботі – порятунок для тих, хто не може вийти з дому. Ми або навчимося використовувати кожен наявний ресурс, або так і стоятимемо в порожній залі, чекаючи на диво.
Основні причини дефіциту кадрів
Еміграція та відтік кадрів
Багато кваліфікованих працівників виїхали або виїжджають за кордон у пошуках кращих умов праці та безпеки. Висококваліфіковані фахівці віддають перевагу роботі в інших країнах, що ще більше загострює проблему нестачі талантів в Україні.
Мобілізаційні побоювання
Люди не хочуть демонструвати державі, де вони працюють і де знаходяться, через побоювання мобілізації. Це створює бар’єри для офіційного працевлаштування та сприяє зростанню тіньової економіки.
Наслідки введення нових норм мобілізації для транспортної галузі
Нові правила для бізнесу
Через війну в Україні проводиться мобілізація, яка суттєво впливає на ринок праці. Чоловіки звільняються з роботи, оскільки підприємства зобов’язані повідомляти дані про військовозобов’язаних у територіальні центри комплектування (ТЦК). Це створює додатковий тиск на компанії та зменшує кількість доступних працівників.
Віддалена робота
Після пандемії COVID-19 багато працівників звикли працювати віддалено і не бажають повертатися в офіси. Це ускладнює для компаній пошук персоналу, готового працювати на місці.
Вигоряння та втома
Високий рівень стресу та вигоряння серед працівників призводить до зниження продуктивності та бажання змінити роботу або зовсім піти з ринку праці.
Проблеми з податками
Податкова служба вимагає збільшених виплат, але у компаній часто немає можливості забезпечити ці виплати через зниження доходів і високі операційні витрати.
Наслідки для бізнесу
Зростаючий дефіцит кадрів змушує українські компанії вдаватися до різних заходів для утримання та залучення працівників. Основні заходи включають:
- Підвищення заробітної плати: 72% компаній планують збільшити рівень заробітної плати, щоб зробити свої вакансії більш привабливими.
- Інвестиції в навчання та розвиток: 39% респондентів збільшують бюджети на навчання та розвиток персоналу.
- Розширення штату: 35% компаній планують збільшити кількість працівників.
- Вихід на нові ринки: 32% компаній шукають нові ринки та партнерів, щоб компенсувати втрати від зниження внутрішнього попиту.
Водночас, 48% компаній повідомили, що кількість працівників у 2024 році залишиться без змін, а 5% планують скорочення персоналу.
Перспектива
Ситуація на ринку праці в Україні залишається критичною. Дефіцит кадрів, викликаний мобілізацією, еміграцією, вигорянням та іншими факторами, потребує термінових заходів з боку як держави, так і бізнесу. Підвищення заробітної плати, інвестиції в розвиток персоналу та пошук нових ринків можуть допомогти пом’якшити наслідки кризи, але без системних реформ і стабілізації ситуації в країні проблема нестачі трудових ресурсів залишатиметься актуальною.
Джерело: “Бізмаг-Україна”